4 грудня 2016 року, у свято Введення у храм Пресвятої Богородиці, віце-ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін звершив Божественну літургію в храмі на честь Святої Трійці у смт. Нові Санжари. Його Преосвященству співслужив настоятель храму протоієрей Олексій Палинчак та викладач ПМДС протодиякон Яков Прутян.
Після читання Святого Євангелія архіпастир звернувся до присутніх на святковому богослужінні зі словом проповіді.
«Така малозначна подія в житті людини як вхід, нехай і в храм… Ну хіба можна і треба було так виділяти цей короткий маршрут ще здавалося б маленької дівчинки і літургізувати його? Трансформувати один малозначний епізод в цілу традицію і велике свято? Студентам духовних семінарій і академій відомо кілька характерних фактів того стародавнього до християнського і ранньохристиянського східного устрою – він був патріархальним. Жінка була в безчесті і деяким вважалася навіть тою, що стоїть на нижчому щаблі не тільки в суспільному розподілі, але і відносно зв’язку “Бог-людина”. Богословськи це виразилося в часто нехтуючій викладачами біблійної історії та екзегетики системі: а) чоловік освячувався через обрізання і таким чином присвячувався Богу; б) жінка не обрізувалась і над нею не здійснювалися ніякі зовнішні дії, які б свідчили, що вона в Заповіті. Саме по собі напрошувалося питання – як тоді освячувалася-рятувалася жінка? Відповідь проста. Вона ставала наступною в ланці «Бог – чоловік – жінка». Тобто у неї не було безпосереднього зв’язку з Творцем, але як чоловік – першотворіння і пост-творець отримував печатку на органі, що приймає безпосередню участь у творенні нової людини, так і жінка повинна була слідуючи вже розпочатому логічному ланцюгу стати освяченою через чоловіка за допомогою органів творення нової людини. Жінка освячувалася через дітонародження. Саме цю найпростішу систему необхідно представляти, коли хочеш з’ясувати чому «жінка рятувалася чадородієм». Це був не просто страх перед докорами своїх земляків, це була необхідність включення в сотериологічно-біологічний ланцюг. І така платонівська система еманації з першоєдиного «від Бога – людина-чоловік через якого – чоловік-жінка» існувала б вічно, якщо б не було чудесного народження Месії. Жінка повинна була отримати самостійний зв’язок з Богом, неопосредований чоловіком. Якщо б цього не було, інститут жіночого чернецтва і дівоцтва ніколи не став би теж товариством спасіння; жіноча стать не мала б не тільки антропологічної свободи, але і правової, оскільки як би сучасні люди не хотіли відхреститися від Розумного Абсолюту, саме філософське обґрунтування дозволяє надбудовуватися правовому; зрештою, крім консервативного, статичного теологічного, яке неможливо вичерпати в повноті ніколи, повинно було виявитися богословське еволюційне – прихід Месії; Його втілення мало багатовекторне спрямування, ланцюгову реакцію, послідовну динаміку впливу на все що в цьому світі. Жінка повинна була отримати самостійний зв’язок з Богом! Її скріпи з чоловічим родом, з дітонародженням вже були настільки зацементовані часом і досвідом, що небезпеки залишення материнства і подружжя на шкоду пошуку Бога не виникало.
І ось, Бог знаходить дівчинку та її батьків з таким внутрішнім стрижнем волі, вектором прагненні до правди і безпосередньо до Нього, що вважає можливим розпочати від Неї самостійну ходу жіночого роду, вільного і безпосереднього спасіння. Дивлячись на тисячоліття традиції, тут Бог з нашої позиції недовговічних розумних істот бачиться еволюціонером, з позиції ж вічності – революціонером! Перша нео-«жінка» (звичайно ж Діва), яка порушує раніше ухвалений лад спасіння через чоловіка повинна була як Творець народити Нового, Вільного, але без чоловічого впливу; показати перший приклад чоловіко-незалежного зв’язку з Богом. І це відбувається», – зауважив Владика.
«Введення маленької Марії в Єрусалимський храм це і вхід жіночого роду туди, де до цього були тільки чоловіки. Я завжди кажу своїм студентам на лекціях, що Бог робив і робить чудеса в цьому світі природними шляхами, але мене бентежив факт можливого і так розтиражованого введення Її у вівтар первосвящеником!? Його і Її, як блюзнирників, просто на просто вбили б одновірці; можливо послалися б на деменцію старого архієрея, але точно засудили б дану подію. Але зараз, розклавши весь план спасіння і піднесення жіночого роду, я б сказав стверджено – його з маленькою Дівчинкою Всевишній у вівтар підштовхнув. Сам первосвященик не повів би Її туди. Тут було нехтування окаменілою традицією, щоб була пророча можливість у майбутньому підтвердити новий устрій системи спасіння», – запевнив архіпастир.
«Свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці можна назвати «Богородице-явленням», за аналогією з Богоявленням Ісуса Христа. Вони так схожі за своїм смисловим значенням. Чоловік Христос на Йордані дає підтвердження Своєму Бого-Отцю, що Він буде рятувати людство; дає, коли прийшло Його розумове, сердечне, юридичне повноліття сповідання: «Тату, Я вже не дитина і Я не змінив Свого наміру – Я буду рятувати людство і піду на хрест…». Це викликає полегшений і радісний подих Бога-Отця: «Це Мій улюблений Син! Через Нього здійсниться сама добра воля і самий великий план в історії цього світу!». Подібне відбувається в єрусалимському храмі, але людина від жіночого роду – маленька дівчинка, оскільки жіноча половина людства ще в дитячому стані, майже дитячому; ця половина тільки стоїть на порозі свого вступу у доросле самостійне життя. І Їй, цьому живому Пам’ятнику в нашій історії, доведеться форсувати і пролетіти історію в кілька тисячоліть за 10-15 років, «посивіти» залишаючись юнійшою! І ось сьогодні цей день Її тихого сповідання, Її «Богородице-явлення». День коли кожна дівчинка, дівчина, жінка повинна сказати Їй: «Дякую!», – підкреслив він.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
Разом із Преосвященнішим Владикою та духовенством за Літургією молилися чисельні парафіяни, велика кількість яких приступили до Таїнств Сповіді та Причастя.
По завершенні Божественної літургії Преосвященніший єпископ Веніамін привітав вірян зі святом Введення у храм Пресвятої Богородиці та благословив усіх. Також Владика з вітальним словом звернувся до матушки настоятеля, подарувавши їй вкіти.