23 квітня, напередодні двунадесятого свята Вхід Господній до Єрусалиму, віце-ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін очолив Всенічне бдіння у Свято-Миколаївському соборі Архієрейського подвор’я міста Комсомольська. Владиці співслужили ключар собору протоієрей Георгій Граб, клірики та викладачів ПМДС у священному сані.
Під час полієлея Преосвященніший єпископ Веніамін прочитав молитву на освячення ваій, окропив святою водою принесене ними гілля верби і віруючих та звернувся до них з архіпастирським словом.
«Сьогодні, дорогі мої, напевно саме складне і суперечливе свято для світської людини. Людини, що рідко ходить в храм та рідко молиться… А зараз, в Неділю ваій вас у храмі більшість. І майже всі сьогодні з гілочками на яких розпустилися листя, хоч трохи, але святковим серцем, і такі ж ви будете через тиждень, у світле Христове Воскресіння, хоча найскладніше і найважливіше для вас відбудеться між цими двома недільними днями. Ця соціальна, історична, сакральна картина прославлення та обожнення зовнішнього помпезного, і приниження, пригнічення внутрішнього, але такого дієвого, її малює кожна нація. Її малює і наша з вами Батьківщина – Україна. Але як хочеться, щоб вона пройшла шляхом внутрішнього переродження, а не криків «за», і житієм «проти».
Колись кілька років тому, я доторкнувся до історії Індії і був здивований, як вона зовні схожа на історію Ізраїлю. Колись арійські кочові племена підкорили корінне населення Індії дравідів та мундів. Вони ввели кастову систему і корінному населенню відвели роль нижчої безправною касти шудрів. Їх же змусили працювати, а самі безбідно жили на ту частину податку, що віддавали їм шудри, ну й ще селяни – вайш’ї. Схоже на те, чому нас вчили в школі, говорячи про кріпосне право. Відомий економіст позаминулого століття писав у своїй фундаментальній праці, що цей шлях пройшов кожен народ, тому що це було вигідно поработителю і дарувало йому так багато вільного часу. Так от, прочитавши це, я зніяковів: «Виходить, що єврейський народ один з безлічі і його історичний шлях був передбачуваний! Він ні чим не відрізняється від інших!» Але це не так. Пам’ятаєте, який закон дав євреям Яхве, коли вони вступали в Землю Обітовану. Вигнати всіх корінних мешканців, а тих хто не захоче йти – знищити. Не гуманно з позиції сучасної людини, але дуже правильно для стародавнього суспільства. І більшість біблеїстів правильно говорить, що культура хліборобів завжди перемагає культуру кочівника, і язичники-землероби-хананеяни за цим законом повинні були поглинути релігійну культуру кочівників євреїв. Саме тому і був даний закон позбутися хананеїв. Але є те, чого не помічають. Бог прирік євреїв на постійну працю! Він наказав їм піти свідомо економічно невигідним шляхом! Не захопити хананеян, змусити їх працювати на себе, а самим займатися філософією або музикою, а залишитися гармонійними людьми, які знають в міру і духовну працю – молитву, і інтелектуальну – науку, і фізичну – ремісництво і сільське господарство. Але Ізраїль вчинив по логіці земного світу – економічно вигідно напружувати іноплемінників – підемо цим шляхом. І він став одним з багатьох… Мені здається саме в той період Бог показав безперспективність зовнішньої роботи над собою. Рано чи пізно проявиться внутрішня гнилість. Вона вилазила назовні у розбещених і пересичених язичників, вона вихлюпувалася і в ізраїльтян. І Бог, через Свого Сина, не багатого земним, не військового атлета, показав з чого починається переродження – з очищення своєї душі, свого серця, своєї свідомості і розуму. Те, про що так просто і глибоко говорить Євангеліє і новозавітні послання. І коли ми стоїмо в натовпі з гілками верби, не змінивши нічого всередині, не доклавши до цього зусиль, ми обов’язково через п’ять днів закричимо: «Розіпни Його! Розіпни!».
Раніше я скептично ставився до неоформлених загальних закликів «каятися». Моїй молодості здавалося більш важливим – діяти зовні! Зараз відповідально зізнаюся: все згорить, все тисячу разів зміниться, про це говорить Господь в Євангелії, апостол Іоан в Апокаліпсисі, це вторю і я, побачивши за свій короткий вік як праця десяти років мого життя знищилася в кілька хвилин. Не станеться мого переродження, вашого, нашого, всієї нашої Батьківщини, якщо ми не почнемо працювати зсередини. Щоб ми зрозуміли цю подвійність Сам Син Божий прийшов на землю і показав єдиний вірний шлях вдосконалення. Який страшний парадокс Він переживав у цей день майже дві тисячі років тому, дивлячись на нас таких святкових, радісних, але таких розірваних всередині, може навіть порожніх. Хочете змінити нашу Україну? Бажаєте змінити свою сім’ю? Прагнете змінити себе? Почніть змінювати себе внутрішнього згідно Євангелія!…», – закликав Владика.
Сьогодні, 24 квітня, у день свята Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін очолив Божественну літургію в храмі на честь Святої Трійці у смт. Нові Санжари. Його Преосвященству співслужив настоятель храму протоієрей Олексій Палинчак та викладач ПМДС диякон Яков Прутян.
Після читання Євангелія Владика Веніамін звернувся до вірян зі словом проповіді.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
По завершенні Літургії відбулося освячення верби.
Разом із Преосвященнішим Владикою та духовенством за богослужінням молилися чисельні парафіяни, велика кількість яких приступили до Таїнств Сповіді та Причастя.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 24.04.2016