14 квітня 2016 року, в четвер п’ятої седмиці Великого посту, у Полтавській місіонерській духовній семінарії пройшли спільні Сповідь і Причастя Святих Христових Таїн. Служіння Літургії Передосвячених Дарів у храмі Трьох Святителів очолив віце-ректор ПМДС Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін. Йому співслужили: духівник семінарії протоієрей Георгій Граб, проректор з виховної роботи протоієрей Ростислав Денисюк, викладачі та студенти у священному сані.
Напередодні, у вечері, згідно богослужбового уставу, була відслужена утреня з читанням Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Також за богослужінням, що має назву в народному побуті «Маріїне стояння», було прочитано житіє преподобної Марії Єгипетської (пам’ять її 1 квітня по старому стилю), що представляє зразок істинного покаяння, боротьби з гріхом і приклад невимовного милосердя Божого. Марія Єгипетська з безодні пороку піднялась шляхом покаяння на таку висоту досконалості і святості, що уподібнилася безтілесним ангелам.
Після причасного вірша проповідь виголосив студент 3-го курсу богословсько-місіонерського факультету семінарії Кирдей Петро.
По закінченню богослужіння Преосвященніший Владика Веніамін звернувся до студентів зі словом настанови, після чого причасники Святих Таїн Христових піднесли подячні молитви.
«Ви знаєте, дорогі мої, пам’ять Марії Єгипетської святкується два рази поспіль і мені хотілося б сьогодні, в четвер, коли більшість наших братів і сестер городян на роботі, в день вашого говіння, сказати слово саме вам, молодим студентам. Іноді в потоці навчальної інформації, особливо весняної суєти, молодих бажань і пристрастей, ви забуваєте навіщо ви сюди прийшли. Ви приходите зі школи і окремої дитячої кімнати, зі своїм сформованим світом цінностей в якому безумовно є вже спаяні зв’язки які склали ваш власний егоїстичний світ. Звичайно ви всі в якісь моменти просвітлення розумієте, що змінювати себе і позбавлятися від того від чого буває самому огидно, або ж що може викликати огиду парафіян по відношенню до молодого священика, вкрай потрібно. Але частіше відкладаєте на завтра. І часто процес зміни і підготовки до жертовного служіння стає перманентно пасивним: «Я прийшов зі своїм забрудненим і неоформленим світом і його ж винесу звідси, тому що зміна вимагає напруженої боротьби… Краще не чіпайте мене! Не чіпайте моїх виразок – боляче…». Саме ті випадки, коли звичайні християнські заповіді і Статут семінарії, що випливає з них, доставляють біль образою, покаранням, відрахуванням, і є моменти коли наш егоїстичний світ торкається хай і недосконалого, але світу воцерковлення. Не так давно у нас був виключений студент і ще одному винесена догана з останнім попередженням. І я хочу з жалем сказати вам, що це було передбачуване. Колись мій добрий друг і вчитель зі світу дипломатії, коли тільки зароджувалися соціальні мережі, порадив пізнавати внутрішній світ студентів відштовхуючись від наповнення їх особистих сторінок. Я переглядаю багато з ваших, але ніколи не карав за їх зміст, хоча траплялися явно неприємні контенти; деяким обережно підказував. Так от у винних хлопців були задатки девізу «Всередині мене нічого не змінюється!» Більшості з вас зараз прийшла думка «підчистити» свої сторінки, щоб здатися білим і пухнастим для мене, викладачів, і ви можете це зробити, але… це не змінить суті. Просто ваш егоїстичний світ піде в глуху оборону. Сьогоднішня свята людина – Марія Єгипетська – усвідомила, що доведеться кардинально змінювати себе і це бій не на день і не на рік. Вчора ви чули як довго її переслідували задоволення плоті, чуттєвість, як спливало в пам’яті смак «дорого французького вина» столичних вечірок, як язик вимагав повторити приємність баранячих окостів, як хотілося віддатися розпусті в м’язовій пам’яті, але майже вже преподобна розуміла: «Далі жити по старому убивчо!». Хлопці, найсумніше, що всі чотири роки семінарії можуть виявитися для вас порожніми, марними; ось що найстрашніше… Ви іноді презирливо пишете про духовні школи – «система», і все лише тому, що скована в духовних школах хоч іноді, але своїми жорсткими ребрами оббиває ваш вузький, закостенілий світ, який ні в якому разі егоїстичний підліток не хоче міняти. Вам здається, що «система» хоче розчавити вашу «планету», але вона лише іноді її зачіпляє, тому що молода людина хоче летіти куди вимагає його “як-ніби свобода”. Але якби почалася боротьба і виковування зі свого безформного “шматка заліза” знаряддя праці і турботи, семінарія ніколи б не була так званою “системою” в негативному свободопорушуючому сенсі. Зрозумійте, дорогі мої, що рух за течією не створить нічого позитивного – треба кувати себе!!! Рух за течією, за послухом, можливий лише під керівництвом досвідченого духівника і швидше чернецтву. А людям в миру – виковувати і змінювати себе. І нехай таке пронизуюче житіє преподобної Марії стане і отверезуючим. У нас з вами є єдиний правильний шлях – змінюватися зсередини, працювати над собою!» – закликав Владика.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 14.04.2016