13 березня 2016 року, у Неділю сиропусну, спомин Адамового вигнання, у Трьохсвятительському храмі Полтавської місіонерської духовної семінарії звершено архієрейське богослужіння. Його очолив віце-ректор ПМДС Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін у співслужінні викладачів Духовної школи у священному сані.
Після Євангельского читання проповідь проголосив декан богословсько-місіонерського відділення протоієрей Олександр Носенко.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
По відпусту Преосвященніший Владика звернувся до присутніх з словом проповіді та благословив усіх.
«Вигнання Адама здається найбільшою трагедією в історії світу. На цьому можна зупинитися і довго жаліти себе, інших, все людство – плакати про втрачений рай, Едем. Але це вже закінчений акт і перед нами стоїть не теоретичне питання, а питання практичне: «Що ж далі?» А слідом за «Втраченим раєм», як у літературній творчості всім відомого англійського письменника Джона Мільтона, повинен прийти «Повернений Рай». Вакуум, порожнечу без раю, без Бога ми відчуваємо кожен день. Їх не відчуває лише людина, яка утвердилася в пристрастях, людина яка помітна кожному в натовпі своєю грайливістю, безцільністю руху невідомо куди; вільна від туги по раю, за богоспілкуванням, тому що вона заплуталася і як наркозалежна знайшла можливість короткостроково, але часто втамувати спрагу вічності. Більшість же людей, ким би вони не були у своїх листах, розмовах, книгах, живописі, музиці, промовах виражають смуток по Едему, часто навіть не формулюючи чітко, чого або Кого Великого їм не вистачає для повноти. І знаєте, але сумуємо й ми, хто здавалося б доторкнувся до джерела вічної радості, вічного щастя, хто знаходиться в спілкуванні з Богом. Частіше сумуємо, тому що як Адам і Єва вже їли від дерева життя, але скуштували і їмо від дерева пізнання добра і зла. Я не раз казав вам, що не так страшно зло неприкрите, тому що ми відкиньмо нього: адже нас жахають війни на яких гине безліч невинних людей, нас обурює відкрита брехня, з-за якої страждає і ледь дише суспільство, але страшніше змішання добра і зла – саме тому Господь так назвав дерево яке повернуло хід історії. Зло стане грудкою в нашому горлі, але ми зможемо його проковтнути якщо воно буде запите домішкою добра. Хтось із прозаїків сказав: «Чудово біле, жахливо чорне і ми про це знаємо, але як оманливий сірий колір, який залишається в житті ні ким не зрозумілий і не розкладений на білий і на чорний…». І ми живемо в «сірості», хоча любимо білий, а спочатку не змогли, а зараз і не хочемо відсіяти темний… І ось сьогодні Церква пропонує разом із вигнаними Адамом і Євою повернутися і побачити на горизонті Едем. Вирішити, що перешкоджає повернутися в нього. А перш за все – це рішучість! Святитель Антоній Сурожський у якийсь із книг переклав на сучасний лад відповідь преподобного Серафима Саровського на питання, «що відрізняє праведника, що спасається від грішника, що гине?»: «Рішучість і лише рішучість бути Божим до кінця!». Як не дивно, але саме таке рішення побачив і Мільтон в поемі «Повернутий рай», коли показав приклад рішучості в початку нашого спасіння – Христі! І ось сьогодні я пропоную нам покласти початок цієї рішучості, а це просто – «прости», і зрозуміти його простіше – «прощення». Ось так Церква підказала з чого має початися наше особисте виправлення, наше повернення в Едем. Подумайте до сьогоднішнього вечора, чиї слова і справи вам потрібно стерти в пам’яті або постаратися очистити завдані вами болючі сліди. І ми почнемо завтрашній шлях з чистого листа,» – зауважив Владика.
Напередодні ввечері Його Преосвященство очолив всенічне бдіння у тому ж храмі.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 14.03.2016