14 лютого, напередодні свята Стрітення Господнього, у Трьохсвятительському храмі Полтавської місіонерської духовної семінарії звершено всенічне бдіння архієрейським чином. Богослужіння очолив віце-ректор ПМДС Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін у співслужінні кліриків храму.
Після полієлея Преосвященніший Владика Веніамін звернувся до вірян з архіпастирським словом:
«В цей день Церква згадує події, описані в Євангелії від Луки — церковнослов’янською «стрітення», українською «зустріч», російською мовою «встреча» зі старцем Симеоном немовляти Ісуса в єрусалимському храмі на сороковий день після Різдва.
Що привело святе сімейство до Єрусалиму? Ви тільки уявіть, що це тільки 40-й день після народження немовляти. Ваша уява зараз вже доповнює як Йосиф і Марія, щоб виконати консервативні традиції свого народу сідають в комфортабельний автомобіль і їдуть 10 км. Маленький Ісус лежить в дитячому кріслі – для безпеки; дорога, звісно, стелиться чудовим, ідеально прямим вапняно-глинянным італійсько-ізраїльським матеріалом і їхати по ній саме задоволення… Ви вже зрозуміли мій сарказм. Везти по купинах і спеці новонароджену дитину було небезпечним. А додайте до цього сам факт, що це первісток Марії і вона трепетно до нього ставиться, що уявному батьку Ісуса вже понад 70-80 років і він виховав в турботі кілька чудових дітей і знає, що для дитини добре і зручно. Вони тільки взяли участь у переписі, і все ж таки, при всіх незручностях, страхах й небезпеці їдуть з малюком в храм…. Закон Бога, тим більше коли Він став до них настільки Близьким, непохитний! І ось, можливо на тому самому перевіреному переписом ослику, вони їдуть в місце, яке для їх внутрішнього світу не просто будівля і далеко не данина традиції. Для їх зовнішньої простоти це саме затишне місце коли людина боїться та для якої після покликання Бога постійно звучить питання: «Що ж буде далі?!». І вони усвідомлюють, що це тільки початок… Але як після безпосередньої відповіді на Божий поклик Марії про зачаття і про народження Нею Спасителя, так і Симеона – про незнедолення й опіку його юної дружини, вони вже не можуть сказати, що навіть малі кроки і заповіді в бік виконання волі Всевишнього, як безпосередньої, так і через стародавні заповіді Тори, неважливі. Приносять жертву – дві пташки, але після здавалося б пересічного для тутешніх обряду, до них на зустріч виходить Симеон, згодом названий Богоприїмцем і пророчиця Анна Фануїлова.
Я ось вже 12 років в цей день звертав вашу увагу на різні аспекти цього євангельського епізоду, але не говорив про один важливий, до якого вже підвів вас. 13-річна дівчина-матір зустрічає двох чекавших її дорослих людей. Марія дуже молода, дуже благочестива, але що твориться у внутрішньому світі цієї дівчини покликаної до неможливого з точки зору логіки, служіння – кінцевій вмістити і народити Нескінченного??!! Ми можемо бути дуже розумними і добрими людьми в дитинстві, юності, але одного нам точнісінько не буде вистачати для повноти. І реакція 15-річної та 80-річної людини на одні і ті ж обставини, при одному і тому ж інтелектуальному багажі, буде абсолютно різною. У першого вона буде різкою, дидактичною, можливо безкомпромісною, у другого – тихою, доброю, майже безмовною. І Бог Отець, не обпікає Марію раптовим зверхзнанням, не виділяє її із звичайного соціуму, Він вчить її як безмовний старець прикладом і тихою картиною: «Дві людини прожили величезне за сучасними мірками життя, читали й молилися, кричали й мовчали, вірували й сумнівалися, ось відображення того довгого шляху, що Тобі належить пройти. Може бути Ти подумала, що все буде як-то легко, або біль і страждання зберуться в точку і будуть швидкими? Ні, дорога Моя Марія, якщо ті, що очікували Месію пройшли стільки і так, то тим більше Тобі має не менше, але глибше вмістити і зрозуміти Того, Кого привела в цей світ Ти. Життя буде довгим і складним, але коли воно закінчиться, Ти зрозумієш кожну людину хто звернеться до Тебе, Ти проживеш з нею її життя, Ти будеш просити Мене, і Мого Сина, й Свого, милості і прощення для того, хто звернувся до тебе не тому, що так диктує вселенський закон Великого Абсолюту, а тому, що Сама пройшла ці терени…»
Так і прозвучить з вуст богоприїмця і пророчиці для Марії Діви маніфест: «Вдосконалення неможливе без страждань…».
І ми з вами, як християни, повторимо шлях Марії, яка 2 000 років тому усвідомила, що життя буде важкім, але осмисленим. І що не менш важливо, коли стане нестерпно можемо попросити Її про допомогу перенести біль і зрозуміти те, що Вона зрозуміла тоді, в єрусалимському храмі, слухаючи Анну і Симеона… Пресвята Богородице, допомагай нам!»
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 15.02.2016