10 листопада віце-ректор Місіонерської семінарії архімандрит Веніамін (Погребной), з благословення Високопреосвященнішого Филипа, митрополита Полтавського і Миргородського, ректора Полтавської місіонерської духовної семінарії Української Православної Церкви, взяв участь в урочистому богослужінні на археологічних розкопках фундаменту Свято-Іоанно-Богословського храму в Луцькому замку.
Богослужіння очолив Преосвященніший Климент, єпископ Ірпінський, голова Учбового комітету Української Православної Церкви. Йому співслужили ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Рустік Капауз і викладачі у священному сані.
На Божественній літургії співав хор волинських семінаристів під керуванням протоієрея Петра Муляра.
Заснування храму датується XII століттям. На місці найдавнішого волинського храму три з половиною століття не возносилися Святі Дари. І лише минулого 2013 було відслужено перше богослужіння ієрейським чином, а сьогодні, 10 листопада 2014 року – чином архієрейським.
Історична довідка.
Церква Іоанна Богослова була збудована у 1175—1180 р. у дерев’яному дитинці Луцька за часів правління Ярослава Ізяславовича. Це була квадратна у плані, одноабсидна, одноглава, чотиристовпна висока будівля з невеликою прибудованою каплицею. У 1289 р. за луцького князя Мстислава Даниловича уже була соборною. Згодом у XIV ст. князь Любарт подарував церкві містечко Рожище та декілька сіл. Це поліпшило матеріальне становище церкви, відбувся ремонт. Згідно з літературними даними храм мав позолочений хрест з ланцюгами, був вкритий гонтовим дахом, по тиньку зовні й зсередини йшли розписи. Підлога була викладена декоративною керамічною плиткою, а стіни розписані фресками.
Особливістю храму була його винятковість. На території Стародавньої Русі зустрічається лише кілька аналогів церкві, що є проявом самостійності волинської архітектурної школи. Нові стилістичні особливості храму (відсутність нартекса, наявність тільки однієї абсиди, вузькість бічних неф, і інші) зокрема гостро вказують на те, що церква була дуже високою, конструкція і розташування архітектурних елементів екстер’єру та інтер’єру були нетиповими.
В Луцько-Острозькому єпископстві собор був головним. Він відігравав велику роль і в політичному та світського життя Волині. Перед вівтарем приймали присягу новообрані чиновники, в притворі відбувалися судові засідання, при соборі діяла рада вищого духовенства – капітулу. Тут також зберігалися актові книги замкової канцелярії. Час від часу тут відбувалися воєводські і повітові сеймики.
Окрасою інтер’єру був багатоярусний високий іконостас, який спирався на розписану фресками передвівтарну перегородку, якої немає аналогів в давньоруському мистецтві, крім однойменного храму в Смоленську. Перша розпис вівтарної перегородки була імітацією прийому прикраси храмів інкрустацією, виконаної кольоровим камінням. Іконостас налічував 49 ікон, крім них в соборі було ще 9 великих ікон, обрамлених дорогоцінними каменями. В храмі знаходилося безліч церковних книг. Особливо з них виділялися 5 прикрашених Євангелій. В церкві зберігалися частки мощів Святого Пантелеймона і частина Животворного дерева.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 10.11.2014