П’ЯТИХ ПОКРОВСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ
МІСІОНЕРСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ ЧИТАНЬ
«ДОСВІД ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВЯТОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ: МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ»
Традиційний церковно-світський науково-практичний форум був організований Відділом релігійної освіти, катехізації та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви спільно з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київським університетом імені Бориса Грінченка, Київськими Духовними Академією та Семінарією, Ужгородською Українською Богословською Академією імені святих Кирила і Мефодія, Полтавською Місіонерською Духовною Семінарією, Всеукраїнським Православним педагогічним товариством та Київським релігійно-філософським товариством.
Представницький форум був присвячений 20-річчю Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА та 10-річчю створення Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства УПЦ.
Учасниками читань були близько 800 представників з України (всіх її регіонів), Росії, Білорусі, Литви, Франції, Німеччини, Італії, Великобританії. Протягом трьох днів йшли виступи та відбувалися конструктивні обговорення проблем сучасної освіти в аспекті впровадження та функціонування духовного компонента – православного світогляду, моралі, культури. Науковці та вчителі, Голови та співробітники відділів і комісій Української Православної Церкви, викладачі й студенти вищих навчальних закладів, Духовних шкіл, клірики Української Православної Церкви та братніх Православних Церков – ось неповний перелік фахівців та освітян, що мали нагоду висловити й запропонувати дієві пропозиції з визначених напрямків роботи Читань.
Першого дня роботи форуму (актовий зал Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка) відбулося урочисте відкриття Читань і два пленарних засідання.
Після спільної молитви Голова відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства Української Православної Церкви Високопреосвященнійший митрополит Полтавський і Миргородський Филип оголосив про початок роботи Читань і зачитав вітальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА.
На відкритті Читань з вітальним словом від імені Ректора Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка Леоніда Васильовича Губерського виступив декан філософського факультету КНУ Анатолій Євгенович Конверський.
З вітальним словом від імені Президента України на відкритті Читань виступив представник Президента України у Верховній Раді України, депутат Верховної Ради Юрій Романович Мірошниченко.
Після цього Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип зачитав привітання Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Володимировича Табачника.
Також, своє вітання та побажання учасникам Читань оголосив Дійсний член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту проблем виховання НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України Іван Дмитрович Бех.
Далі до учасників і гостей Читань звернувся директор центру європейських гуманітарних досліджень Національної академії «Києво-Могилянська Академія» та науково-видавничого об’єднання «Дух і літера» Костянтин Борисович Сігов.
Привітання Голови Відділу релігійної освіти і катехізації Руської Православної Церкви Митрополита Ростовського і Новочеркаського Меркурія зачитав виконуючий обов’язки заступника Голови Відділу ігумен Митрофан (Шкурін).
Вітальне слово від Національної Академії Педагогічних Наук оголосив Академік АПН України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Микола Борисович Євтух.
Привітав організаторів, учасників та гостей Читань ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Олександрович Огневюк.
Було зачитано привітання Патріаршого Екзарху всієї Білорусі Високопреосвященнішого Митрополита Мінського і Слуцького Філарета.
Зі словами добрих побажань на адресу Читань звернувся професор Паризького Свято-Сергієвського Православного Богословського інституту, доктор богослов’я Йоост Ван Россум.
Урочиста частина завершилась привітанням почесного гостя Читань, Голови Київської міської державної адміністрації Олександра Павловича Попова. По закінченні урочистої частини в холі інституту пройшла прес-конференція для представників ЗМІ.
На першому пленарному засіданні з доповідями виступили:
1) Намісник Свято-Георгіївського монастиря в Гьотшендорфі, секретар архієпископа Берлінського і Німецького (РПЦ МП), постійний член комітету з інтеграції при канцлері Німеччини ігумен Даниїл (Ірбітс) з доповіддю «Роль православної місії в Німеччині та Західній Європі»;
2) Дійсний член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту проблем виховання НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, Іван Дмитрович Бех з доповіддю про одухотвореність виховання;
– Ректор Ужгородської Української Богословської Академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина, уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, архімандрит Віктор (Бедь) з доповіддю «Концептуальні засади реалізації конституційного права громадян на здобуття вищої духовної освіти та впровадження правового механізму державного визнання освітньо-наукових систем вищих духовних навчальних закладів»;
– Настоятелька Архангело-Михайлівського жіночого монастиря м. Одеси, голова Синодального відділу «Місія Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик).
По закінченні першого пленарного засідання з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, митрополит Полтавський і Миргородський Филип за заслуги перед Українською Православною Церквою вручив орден святої Великомучениці Катерини старшому викладачеві кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, завідуючої методичним кабінетом Дніпропетровського єпархіального управління УПЦ, Роговій Олені Георгіївні.
На другому пленарному засіданні виступили:
1) Голова Відділу релігійної освіти, катехізаціі та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви, Ректор Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії, Високопреосвященнійший митрополит Полтавський і Миргородський Филип, з доповіддю «Досвід християнської святості в освітньому просторі: минуле і майбутнє»;
2) Директор центру європейських гуманітарних досліджень Національної академії «Києво-Могилянська Академія» та науково-видавничого об’єднання «Дух і літера» Костянтин Борисович Сігов, який розповів про видавничі проекти, пов’язані з увіковіченням пам’яті новомучеників та сповідників віри;
3) Архімандрит Амвросій (Макар), доктор канонічного права, настоятель парафії РПЦ в ім’я святителя Амвросія Медіоланського (Італія), Голова Київського релігійно філософського товариства, з доповіддю «Освіта і вдосконалення»;
4) Гриньова Марина Вікторівна, декан природничого факультету, завідувач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, доктор педагогічних наук, професор, з доповіддю «Методи і форми організації занять у християнських недільних школах»;
5) Бойко-Бойчук Олег Володимирович, директор громадської організації «Україна Православна», з доповіддю про освітні перспективи в умовах сучасної геополітичної ситуації;
6) Сагач Галина Михайлівна, доктор теології, доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії та методики виховної роботи Херсонської академії неперервної освіти, віце-президент Міжнародної академії богословських наук (м. Ужгород), з доповіддю «Гіганти Духа і Слова: вчення Блаженного Августина про принципи Церковного красномовства»;
7) Протоієрей Вадим Паєвський, викладач Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, настоятель Успенського храму м. Умань, з доповіддю «Духовно-моральний світ студента в контексті актуальних проблем сучасності»;
8) Сініцин Володимир Михайлович, доцент кафедри мистецтвознавства Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, кандидат мистецтвознавства, член-кореспондент міжнародної академії креативної педагогіки, доцент з доповіддю «Духовна культура як мистецтво пізнання і освіти людини в святоотецькій спадщині»;
9) Володимир Володимирович Цібулькін, кандидат філологічних наук, доцент, керівник Установи синергетичних досліджень «Магістеріум» Центру «Євро-Азія – III тисячоліття», з презентацією системи молодіжного виховання, викладених у книзі «Кадетські корпусу XIX – поч. ХХ століття: Український вимір (система навчання і виховання)».
Закінчилася робота першого дня читань спільною молитвою.
Другий день роботи V Покровських місіонерсько-просвітницьких читань було присвячено секційним засіданням. Робота секцій і круглого столу відбулася на базі Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка за кількома тематичними напрямками.
Перша секція – «Досвід християнської святості і його місце в розвитку вітчизняної педагогіки» (головуючий – єпископ Новокаховський і Генічеський ФІЛАРЕТ). В рамках цієї секції пройшли цікаві виступи науковців та практиків-освітян, були презентовані нові підручники, посібники та методичних розробки з предметів духовно-морального змісту, а також розглянуто досвід різних регіонів України.
Друга секція «Сім’я та молодь – поле діяльності церковної місії» (головуючий – єпископ Обухівський ІОНА).
Учасникам третьої секції (головуючий – священик Андрій Кудрявцев) було запропоновано обговорити питання християнського виховання в недільних школах.
Четверта секція «Церква і медицина: служіння любові» (головуючий – єпископ Львівський ФІЛАРЕТ).
П’ята секція – «Простір філософії і світ Божий» (головуючий – архімандрит АМВРОСІЙ (Макар).
Круглий стіл «Православні освітні проекти та перспектива їх розвитку в сучасному світі» (головуючий – архімандрит ЛОНГІН).
Робота кожної секції закінчилася прийняттям резолюції.
Учасники та гості форуму констатували, що, не дивлячись на важкі гоніння від безбожної влади у ХХ столітті, православна світоглядна позиція, православна віра встояла й продовжує нести Дух Христов і має зайняти центральне місце в духовній культурі України сьогодні. Православна духовність повинна увійти в усі сфери життя суспільства на законних правах основоположного принципу існування і розвитку східнохристиянської цивілізації. Існує проблема духовного невігластва у сфері обізнаності науковців та практиків-освітян щодо основ християнського вчення та життя Церкви, витоків духовної наснаги християн, подвижницького служіння тощо. І це в умовах, коли в загальноосвітній системі є можливість впроваджувати факультативи з християнської етики та основ православної культури, відкривати і в дошкільних установах православні групи!
Щодо вищої духовної освіти. На сьогодні фахівцями Української Православної Церкви при МОН, МС України ведеться підготовка документів з впровадження державного визнання дипломів духовних навчальних закладів.
Звертаючись до теми V Ювілейних читань, теми досвіду християнської святості, зауважимо, що найголовнішою постає на сьогодні проблема особистості вчителя, її духовна розвиненість й можливість до удосконалення. Чи здатен вчитель сьогодні «запалити» серця і оживити душі дітей Світлом Христової Істини? «Лише той, хто горить сам, може запалити інших». Святі – це образ Божественного Вчителя, Іісуса Христа, жива реалізація Євангельського ідеалу. Їхні духовні подвиги й виховні напрацювання, що викладені у святоотцівському надбанні, повинні стати підґрунтям для дослідження й використання сучасними педагогами, мати впровадження в сучасних технологіях світської педагогічної системи, в педагогічних інноваціях тощо.
Розглянувши різні приклади зі світової історії, учасники Читань визнали, що святі люди, в першу чергу, є святими за ознакою їхньої самопожертви заради Христа, а вже потім – діячами культури й творцями історії. Саме вони сприяли гармонійному переходу на більш високу ступінь розвитку загальної, а, особливо, духовної культури суспільства, зміцнювали любов й співіснування між різними соціальними верствами, так як це робили святі князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий, преподобні Микола Святоша і Нестор Літописець та інші. Світська наука не може ігнорувати історичність цих постатей та їх подвижницького служіння, і тому є нагальна потреба в наш складний період примарних, тимчасових цінностей визнати і творчо використати відображений у світовій та українській історії шлях святих: їхню письмову спадщину, їхні життєві орієнтири, їхній живий досвід, що й понині відтворюється в житті Православної Церкви.
Пам’ятаючи давнє християнське значення слова святий, т.т. «інший», учасники філософської секції закликають всіх християн до життя, що йде всупереч егоїстичним бажанням світу. Існування святих людей в історії є не винятком, а втіленням суттєвого прагнення людини до Ідеалу. До ідеалу прагне й освіта, і виховання, і наука – все що живе і й відображає рух думки, мислення, волі й почуттів в цьому світі.
Робоча група секції «Досвід християнської святості і його місце в розвитку вітчизняної педагогіки» у своїй резолюції зазначила, що в освітньо-виховному процесі українських навчальних закладів (в тому числі і в духовних школах) буде корисним використання кращих зразків православної педагогічної класики (свт. Димитрій Ростовський, свт. Феофан Затворник, свт. Фаддей (Успенський), К.Д. Ушинський, свт. П. Юркевич, Ю.П. Новицький тощо). Це сприятиме зміцненню традиційних християнських основ розвитку українського суспільства в XXI столітті. У нашому повсякденному житті, коли мова заходить про самопожертву, духовний подвиг, як правило, наводять приклади з Житій святих, що й зрозуміло. Але, разом з цим, є важливим наводити такі приклади і з життя новомучеників та «звичайних» мирян. Адже часто буває, що словосполучення «свята людина» вживається, коли йдеться про поведінку найвищого етичного стандарту, саме такого, який в усьому відповідає християнським принципам. Саме такі приклади ми вважаємо тієї першоосновою, на якій повинно розвиватися українське суспільство.
Учасники секційного засідання пропонують утворити робочу групу з розробки посібників та узагальнення методичних напрацювань всіх існуючих на сьогодні в Україні православних духовно-формуючих курсів дошкільної та середньої загальної освіти, щоби надати можливості будь-якому педагогу скористатися цими напрацюваннями й обмінятися досвідом. Крім того, на секції одностайно прийнята пропозиція щодо звернення до МОН, МС України з приводу наказу № 1243 від 31.10.2011 «ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ», згідно якого закладена в документі мета виховання (формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал) втратила власне саму духовну компетенцію (ціннісне ставлення до Бога та духовної історичної спадщини). Так в «Орієнтирах виховання…» провідною заявляється гуманістична мораль: «Педагогічне спілкування має спиратись на передову, прогресивну мораль – гуманістичну, в основі якої лежить демократизм, розумність, природність, ми відводимо першочергове місце принципу гуманізму.»
Така ж «втрата» спостерігається і в НОВОМУ СТАНДАРТІ ОСВІТИ, згідно якого ми не маємо компетенції духовності, духовної складової. Екологічна, трудова, естетична є, а ось «духовна» (псевдодуховна) «проросла» в спортивній компетенції – «в здоровому тілі – здоровий дух!» Тому учасники Читань пропонують розробити зауваження й пропозиції стосовно згаданих документів й надати їх до МОН, МС України.
Учасники секції «Сучасна недільна школа: перспективи розвитку» рекомендували звернути особливу увагу на роботу з батьками учнів недільних шкіл. Перш за все, це пов’язано з налагодженням сімейної виховної системи, а батьки – це люди того діяльного та відповідального віку і стану, які хочуть і можуть більше, ніж інші. До того ж існує їх пряма зацікавленість в організації такого життя – для своїх дітей і себе разом з ними. Саме тому учасники читань просять архіпастирів і священиків приділити особливу увагу прихожанам-батькам. Діючи злагоджено, можливо, приклавши максимум зусиль, спільно підготувати нове покоління повноцінних і гармонійно розвинених молодих людей, які знають і гідність великого розуму, і ціну доброго серця.
Учасники торкнулися проблеми ізольованості молодих людей з обмеженими можливостями, які мають розумові і психічні проблеми у розвитку. Рішення даної проблеми гості форуму побачили в наслідуванні шляху святих Православної Церкви, які з легкістю долали егоїстичне неприйняття людей даної категорії. У хворих людях святі бачили в першу чергу образ Божий. Згадуючи слова українського класика М. Старицького про те, що «Всевишній любить бідних і хворих людей, оскільки створив їх у цьому світі так багато», кожен християнин, і просто моральна людина, повинен прийняти людину з обмеженими можливостями як частину себе, частину без якої він не увійде в Царство Небесне.
Учасники закликали залучати до соціальної роботи в першу чергу віруючих осіб – людей із внутрішньою складовою, не байдужих, які не мислять виключно категоріями матеріального світу. Приймаючи досвід європейських держав, де соціальне забезпечення стоїть на високому рівні, учасники читань відзначили, що допомога незахищеним соціальним верствам покладається, перш за все, на саму людину-фахівця, а не тільки на стабільне фінансове забезпечення. Є потреба духовного й морального виховання й «дозрівання» соціального працівника. В іншому випадку незалежно від фінансового забезпечення соціальних служб і фондів останні будуть потопати в морі ошукування й невірного розподілу коштів, що виділяються державою. У постатях святого Миколая Мирлікійського, святителя Іоанна Шанхайського, великої княгині Єлизавети, святої матері Марії Скобцової та багатьох інших особистісних прикладах первинна була християнська мораль, і саме вона спонукала дбати про бідних і хворих. Вірно розставлені акценти в соціальній роботі, що первинне, а що другорядне, що є причина, а що наслідок, назавжди можуть позбавити державу помилок щодо фінансового забезпечення соціально незахищених груп людей.
Робоча група секції «Церква і медицина: служіння любові» звернула увагу на необхідності впровадження інституту сестер милосердя. Сестра милосердя має поєднувати в собі професійні навички соціального працівника в медицині та патронажної сестри. Підготовку сестер милосердя слід проводити в медичних училищах чи церковних навчальних закладах. Бажано звернутися з проханням ввести посаду сестри милосердя до номенклатури спеціальностей Міністерства охорони здоров’я України.
Також була висловлена думка щодо неприпустимості викладання у вищих учбових закладах курсів психології, що ґрунтуються на основі деструктивних духовних напрямків в сучасній практичній психології та психотерапії. Вони є несумісні з православним віровченням, шкодять здоров’ю наших громадян, а відповідальність за подальшу «духовну просвітленість» навчених спеціалістів-практиків ніхто з науковців на себе не бере.
Також учасники медичної секції звернули увагу на поняття біометричних характеристик та параметрів, що використовується в Законі «Про демографічний реєстр», є частиною більш широкого поняття «біомедичних параметрів», що відноситься до суто конфіденційної інформації, яку захищає «Європейська конвенція про біомедицину» (документ від 2005 року).
Секція «Сім’я та молодь – поле діяльності церковної місії» відзначила, що на сьогоднішній день для багатьох шахраїв релігія стала однією з сфер прибутку. Тому неорелігійні рухи часто перетворюються на клуби багатіїв, які, за відсутності релігійної освіти адептів культів та природної жадоби до збагачення самих керівників, складають вже економічну небезпеку. Крім цього, сучасна ситуація в Україні свідчить про те, що внаслідок відсутності релігійної освіти політичні проблеми часто підміняються релігійними і навпаки. Тому тверезо оцінюючи ситуацію, що склалася, Церква закликає світських педагогів, соціальних та медичних працівників до отримання релігійної освіти.
Підводячи підсумок, учасники читань одностайні в тому, що і світська освіта, і духовне православне просвітництво, і церковна місія Української Православної Церкви мають базуватися на багатовіковому досвіді святості як вітчизняної, так і вселенської Церкви. Святість – це не тільки ідеал втілення в людському житті вічних істин Євангелія, і не «доля обраних», але шлях, заповіданий Творцем кожному з нас: «Будьте святі, Я бо святий» (1 Пет. 1, 16). Досвід святих повинен стати для нас не просто красномовним переказом про минуле Церкви й нашого народу, але живою реальністю, здатною змінити життя як окремої людини, так і всього українського суспільства в цілому. Формування такого суспільства, для якого досвід святості є своїм, рідним і знайомим, і має бути пріоритетом для сучасного просвітництва та церковної місії згідно зі словами Апостола, зверненими до нас: «Але ви – обраний рід, царське священство, народ святий, люд, підвладний Богові, щоб сповіщати досконалість Того, Хто покликав вас із темряви у дивне Своє світло»(1 Пет. 2, 9).
Хай просвітить нас Господь цим Божественним Світлом і ствердить на шляху святості!
Митрополит Полтавський і Миргородський,
Голова Відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства
при Священному Синоді Української Православної Церкви
Пресс-служба Синодального отдела религиозного образования, катехизации и миссионерства УПЦ, 25.10.2012