Знаєте, що яке випробування найскладніше для дорослого пост-25-річного хлопця, який прийшов вчитися в семінарію? Його 18-20 літні однокурсники. Закінчивши школу, або отримавши середню спеціальну освіту, вони приходять з мінімальними навичками користування своєю першою свободою. Їм хочеться грати, спалювати час якраз в період максимальної інтелектуальної активності і серцевої гнучкості, період юності переростає в молодість. Цей вік – подарунок Бога! І в більшості своїй вже на парафії молодий священник розуміє, як нераціонально він користувався часом дійсно крокової доступності храму і бібліотеки, людьми, здатними відповісти на виникаючі філософсько-богословські питання широкого спектра. З власного досвіду пам’ятаю кабінетні одкровення і обурення дорослих хлопців, які опинилися у «дитячому» середовищі: «Я кричу їм, що вони пошкодують про цю розслабленості! Ця можливість не повториться! А вони сміються і називають мене жартома «татом»…».
Про цей дисонанс півтора роки тому я попереджав 33-річного хлопця, слухаючи його «загартовану випробуваннями сповідь» і бажання вчитися в семінарії. Після виходу же його з кабінету сказав подумки: «Спасибі, Господи». Такі усвідомлені трапляються не часто і в основному на заочному секторі, а тут для моїх майбутніх дітей-студентів стаціонару знайшовся «тато»J.
Після вступу, до Іллі перейнялися повагою і любов’ю всі викладачі і, що трапляється не часто, студенти. Він був спокійний і користувався часом, як ніби його не вистачить на довго… Пам’ятаю, як під час полієлеїв, стоячи на кафедрі посеред храму, я спостерігав, за його молитовної зосередженістю. Чому був молитовним?! Він є. І також спокійний, але вже у Небесного Отця.
Нам важко пережити земну смерть молодих друзів. Ми вголос або німо багаторазово запитуємо у Бога: «Чому ти його забрав майже на зльоті?», в той час як найправильніше питання, звернене як до Бога, так і переломлється і повертається до нас: «Господи, навіщо ти його мені давав на життєвому шляху?». Я ще довго буду шукати відповідь… Шукати її будемо всі ми – викладачі та студенти, брати і сестри.
Упокой Господи, раба Твого і сина, Іллюшу …
Віцеректор Полтавської місіонерської духовної семінарії Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін