14 січня 2017 року, у свято Обрізання Господнього та день пам’яті святителя Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, віце-ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін звершив Божественну літургію у Свято-Успенському храмі с. Старі Санжари Полавської єпархії. Його Преосвященству співслужив настоятель храму протоієрей Василій Антонь та викладач ПМДС протодиякон Яков Прутян.
Після читання Євангелія Владика звернувся до вірян зі словом проповіді.
«Сьогоднішній день нам знайомий як «старий новий рік». Потім він відомий як день пам’яті святителя Василія Великого. І лише на залишок ми можемо пригадати, чи нам підкаже церковний календар, що це день «Обрізання Господнього». Так вийшло, що наша християнська Православна Церква досить позитивно-консервативна, а від того і моральна. І всілякі богословські питання, які благочестиві, але стосуються статевої сфери, обходяться стороною. Однак варто відразу обмовитися, що ми говоримо і згадуємо не хірургічну операцію, а аналог старозавітного хрещення – зовнішньої дії, яка вводила маленьку людину в старозавітне суспільство людей, що спасалися.
Перша важлива грань цього свята – це перша кров. Ми знаємо, що Христос віддав Свою кров за нас на Хресті. Про це свідчить святе Євангеліє. Це й неодноразово підтверджує у своїх посланнях апостол Павло. Однак Його перша Кров була віддана в той самий день Його обрізання. Це було наче ознакою, нехай і дитячої готовністю віддати Себе для спасіння людства. Обрізання – болісне дійство, однак Христос не цурався ніякої болі, якщо вона була важлива для прийняття Його в малу сім’ю – єврейський народ, з середовища якого і вийдуть перші члени його Церкви – апостоли.
Друга грань – обряд був встановлений для виконання на 8-й день. Єврейські вчителі минулого самі собі ставили питання «чому саме 8-й день?» і не знайшли кращого пояснення, як впевненість, що в період від народження до обрізання малюк проживе мінімум одну суботу – священний день спокою для старозавітньої людини; день – відрізок часу, який людина цілком віддасть Всевишньому. Здавна один із семи днів був присвячений Богу – духовній праці, а шість днів – фізичній праці і нарощуванню сімейного капіталу. Ще тоді Господь розумів досить земну психологію людини, яка може прив’язатися настільки до матеріального світу, такого дотико-близького, що день духовний зведеться поступово до духовної години, а після і до духовної хвилини… Зараз ми бачимо деяку проекцію цього, коли більшість говорить про «бізнес», «інвестиції», «збільшення продажів і споживання». Однак людина двохсоставна і біль душі відчуває кожен, коли здавалося б і тіло здорове. І щоб духовна складова не пішла в небуття, Бог і встановив мінімум – один день для її відчуття, для турботи про неї. Деякі православні мудреці говорили, що в цьому максимально матеріальному світі ми 6 днів витрачаємо на матерію, а 1 день на душу, а в потойбічному світі, де буде тяжіти духовне, ми як у дзеркальному відображенні будемо 6 днів витрачати на духовне і лише один день залишиться в нас на матеріальне. Про те, як важко і болісно буде людині, яка звикла в сьогоднішньому світі усі 7 днів віддавати матерії!? Поекспериментуйте з собою в неділю і постарайтеся не робити нічого для поліпшення матеріальних благ, а присвятіть тільки: молитві, Євхаристії, милосердним справам, розмові про виправлення себе внутрішнього, читанню духовної літератури – багатьом це здасться важким… Тож є над чим працювати», – зауважив Владика.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
Після завершення Божественної літургії Преосвященніший Владика Веніамін привітав громаду парафії з днем пам’яті святителів Василія Великого.
«Ми згадали сьогодні про першочерговість свята 14 січня – Обрізання Господнього, але не маємо права не сказати про великого, повірте – саме великого святителя Православ’я, тим більше, що його ім’я носить і пастир вашої громади – отець Василій, Василія архієпископа Кесарії Каппадокійської. Це був енциклопедист свого часу. Дуже широко освічений, прекрасно обізнаний у відкриттях того часу в астрономії, математиці, медицині, філософії, педагогіці. Він отримав чудову освіту – Кесарійську школу і Афінський університет. Єдиний, над ким не сміялися, за словом святителя Григорія Богослова – друга святого Василія, тому що останній міг своїм неуїдливим, а чистим гострослов’ям заспокоїти будь якого лихослова. Чоловік, який після закінчення вузу мав перспективу стати чиновником самого близького до імператора кола, він, о диво, поїде додому і відкриє у своєму маєтку маленький монастир. І це буде не зовнішньою примхою. Коли Василій рятуючи православну візантійську імперію поїде просити допомоги у монахів, які жили у великій кількості в пустелях. Вони дивувалися, як єпископ великого міста, може бути не зніженою людиною, а таким суворим до себе і таким добрим до оточуючих. Цим він завоює серця ченців і тим самим, отримавши підтримку, врятує Православ’я. Він відкриє безліч дитячих будинків, притулків, шкіл, лікарень. Борючись із спробами відродження язичництва і старої філософії напише працю «Шостоднів» про творіння світу у перших главах книги Буття. Скажу вам як викладач екзегетики Старого Завіту, там стільки пророчого, а саме – загального, що вписується в сучасну теорію походження світу – так званого «великого вибуху». Можна говорити багато загального і приватного про його життя, але це неможливо вичерпати. Вам же, дорогі мої, хочеться залишити його коротку, а від того і легку для запам’ятовування цитату: «цнотливість у старості – це не цнотливість, а неміч безсилля… адже мрець не вінчається?!» Нехай це повчання в період Святок стане словами роздумів. Усіх вас закликаю, поки ми живі, поки ми сильні, поки ми здатні до дій – стати живою і дійсно благоприятною жертвою для Христа і Його Церкви. Подвижнічайте, поки ваші подвиги можливі і мають ціну», – закликав архіпастир.
«Вас же, дорогий отець Василій, хочу привітати з Днем небесного покровителя і не хвалячи голосно порадіти, що ви вдало намагаєтеся втілити малу модель загального служіння Василія Великого: і в храмі, і в школі, і в ділах милосердя, у власній домівці та особистому благочесті. Бажаю, і в майбутньому наслідувати Христу і Його великому святителю», – побажав Владика.
До привітань приєдналися парафіяни. В свою чергу отець настоятель подякував Владиці Веніаміну та парафіянам за привітання і молитовну підтримку.
На завершення Його Преосвященство вручив помічникам і благодійникам громади Архієрейські грамоти Високопреосвященнішого Филипа, митрополита Полтавського і Миргородського.