17 червня 2016 року, з метою обговорення актуальних питань подальшого розвитку державно-конфесійних відносин в Україні в галузі освіти, з ініціативи Громадської ради з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки України відбулась зустріч Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з міністром освіти і науки України Л. М. Гриневич за участю представників даної Громадської Ради. Засідання відбулось у приміщенні зазначеного Міністерства.
З благословення Голови Синодального відділу релігійної освіти катехізації і місіонерства Української Православної Церкви митрополита Полтавського і Миргородського Филипа у зустрічі прийняв участь Перший заступник голови Синодального відділу РОКІМ віце-ректор ПМДС єпископ Новосанжарський Веніамін. Від Української Православної Церкви в зустрічі також прийняв участь Голова Учбового комітету єпископ Ірпінський Климент.
Преосвященніший єпископ Веніамін виступив з доповіддю «Існуючі проблеми в освітній сфері». У своєму виступі Владика зазначив низку проблем, які існують у сучасній освітній сфері та вказав на можливі шляхи їх подолання.
Його Преосвященство зазначив, що під час реформи, що зараз відбувається в освіті, варто врахувати розвантаження від надмірних для молодшої школи домашніх завдань, замінивши їх кориснішою для душі дитини цього віку працею.
«Адже без виховання ділом всі наші домагання долучити дитину до перлин духовності нічого не варті. Серед таких справ для виховання душі може бути праця на пришкільній ділянці чи в оранжереї, посильна допомога у прибиранні не тільки в школі, а там, де це є потрібним. Також підготовка та участь у різноманітних культурно-освітніх заходах, особливо духовно формуючої тематики. Найбажаніше прилучати дітей до благодійних акцій та окремих вчинків кожного дня (допомога «словом і ділом» тим, хто цього потребує: госпіталі, лікарні, будинки престарілих та сиріт, охорона природи і довкілля, захист братів менших тощо). Це сприятиме вихованню в дітей таких християнських і загальнолюдських чеснот, як співчуття, милосердя, схильність бачити проблеми іншого та бути налаштованим на всіляку допомогу. А таке співчуття багато чого варте в наш час індивідуалізму і споживацької психології, адже любов до ближнього, до своїх батьків, до своєї батьківщини неможливо виховати на хибних засадах”, – зауважив Владика.
Для середньої та старшої шкіл єпископ запропонував передбачити проведення виховних годин духовно-морального спрямування, а також тематичних зустрічей з долученням священства та православних педагогів.
«Необхідно передбачити проведення виховних годин духовно-морального спрямування, а також тематичних зустрічей. Наприклад, на теми християнських свят, що стали державними, або визначних дат в історії України та світу, ювілейних дат визначних особистостей. Синодальний відділ має багатий накопичений досвід педагогів з різних областей України по проведенню духовно-формуючих заходів, як в загальноосвітній, так і позашкільній освіті (літні табори, скаутські угрупування, гурткова робота у недільних школах, художня самодіяльність та різні акції виховного характеру). Крім цього підлітки та юнацтво повинні знаходити відповіді на цікаві для них духовно-моральні питання не з інтернету чи сумнівних джерел, а від представників офіційної церкви, традиції котрої підтримують більшість українців. Таке загальне інформування не буде принижувати права інших релігійних угрупувань, а тільки сприяти формуванню духовної компетенції, котра, нажаль, відсутня у новій версії концепції про освіту», – сказав він.
Особливу увагу Його Преосвященство приділив питанню «Чи потрібна у концепції освіти духовна компетентність?»
«Серед завдань базової середньої освіти першими записані надбання «загальнокультурних і предметних компетентностей, ціннісних ставлень і толерантності». При цьому поняття духовність (як цінність?) згадується, але не втілюється у відповідній компетенції. І це, на наш погляд, визначає розмитість, обірваність розкриття усього багатства духовного змісту життя людської особистості, і тому буде формувати поняття духовного з певними прогалинами у світосприйнятті. Чи таким ми бачимо розвиток особистості українця, народ якого має тисячолітні духовні традиції своїх пращурів, якими пишається увесь християнський світ? Крім цього поняття «духовна компетенція» має враховувати право дитини, як особистості, на свободу совісті. Тобто, дитина може мати релігійне світосприйняття (а не природньо наукове чи гуманістичне) і відповідно до нього формувати особистісні якості у своїй діяльності. У зв’язку з цим її громадянський, патріотичний і особистісний розвиток не повинен бути обмежений прогалинами в концепції освіти. Те ж саме можна віднести і до врахування прав батьків вільно приймати світоглядні рішення стосовно власної неповнолітньої дитини. Це частково реалізовано у праві батьків вибирати для дітей варіативні курси з християнської етики», – зауважив архіпастир.
На завершення Преосвященніший єпископ Веніамін вніс пропозицію спільно розробити поняття «духовна компетенція» і наповнення, відповідних для її засвоєння і втілення форм роботи і методичного забезпечення.
«Церква має на меті дослужитися своєму багатостраждальному народу, сприяти вкоріненню християнських цінностей в душах її громадян і в збереженні духовного потенціалу нації», – підсумував Владика.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 19.06.2016