28 лютого 2016 року, у Неділю про блудного сина, у Трьохсвятительському храмі Полтавської місіонерської духовної семінарії звершено архієрейське богослужіння. Його очолив віце-ректор ПМДС Преосвященніший єпископ Новосанжарський Веніамін у співслужінні декана богословсько-місіонерського факультету протоієрея Олександра Носенка, викладачів та студентів Духовної школи у священному сані.
Після Євангельского читання проповідь проголосив ієрей Павел Рудь.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
По відпусту Преосвященніший Владика звернувся до присутніх з словом проповіді.
«Ми з вами кожен день робимо тисячі виборів проявляючи свою людську свободу. Але спробувати зараз, в 5-10 хвилин, які надані мені подання вам орієнтирів духовного життя на майбутній тиждень, перед виходом з храму, вкласти правило «як завжди поступати правильно», просто неможливо! Свобода повсюдна, і її так багато в кожній людині, а всі життєві шляхи перетинаються, що це в буквальному значенні те ж, що обійняти світ. Я цього не зможу, ви цього не зможете, але є деяке правило, як поправка до закону, яка, безумовно, допомагає в кожному колись неправильно зробленому виборі; і це не моя фантазія – це в якомусь роді диво для філософа. І не даремно сьогоднішню євангельську притчу святитель Амвросій Медіоланський назвав «Євангелієм Євангелій». У сучасній науковій інтерпретації я б сказав «кротова нора», як непомітний, але універсальний вихід з будь-якої ситуації.
Ми всі знаємо цю притчу, ми пам’ятаємо картини Рембрандта, Босха, Хемесена та інших відомих світу живописців, які присвятили цьому євангельському сюжету свої полотна. І повірте, вони писали свої роботи не на замовлення, а вражені простотою і відвертістю цього універсального виходу з усіх неправильно зроблених поворотів у житті. На слов’янській мові ця притча називається «про розпусного сина», який ніби то стояв на роздоріжжі. Перед ним було багато, як пізніше виявилося уявних шляхів з батьківського дому, і всього один, як йому здавалося, нудний шлях по дому. І він, а слідом за ним і кожен з нас, починає своє блукання «лабіринтами юнацтва та молодості». Але в якийсь момент людина усвідомлює, що можливості його фізичного тіла, які використовувались для задоволень, обмежені, і навіть починають цією похоттю просто руйнувати його – кожне надмірне задоволення має обов’язкову зворотну деструктивну грань. Євангеліє говорить про це словами «і прийшовши в себе» (Лк. 15:17). І як не дивно, але з’являється спрага не за ще більшими насолодами, а туга за своєю минулою, дитячою чистотою. Людині хочеться народитися і прожити заново і тут… це відбувається! Ви знаєте, що таїнство Покаяння називають другим Хрещенням? Так ось напередодні Великого посту Господь нагадує нам, після повчання минулого тижня «як молитися», другий найважливіший закон нашого життя – покаяння. Пошук правильного виходу з безлічі неправильно зроблених поворотів в юності, молодості, зрілому віці.
До наступної «зупинки» у нас з вами 7 днів. Витратимо їх на спогад своїх невірних поворотів на роздоріжжях минулого року, а можливо і всього життя. І в наступний Піст попросимо Господа, підказати, як повернутися на рятівний маршрут,» – зауважив Владика.
Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 28.02.2016